
Його повітряна магія має цілком практичне застосування в медицині, адже йдеться про озон — рідний “брат” кисню. А вже в тандемі ці леткі родичі здатні творити справжні чудеса.
Озон — невидиме оку «сімейство» газів відповідає за те, щоб усе живе на Землі могло дихати і вітати. Саме тому медики понад сто років тому почали «співпрацювати» з кисневим «кланом» і за цей час досягли в галузі озонотерапії справжніх успіхів. Адже лікування озоном – це лікування без ліків, при якому протипоказання та побічні ефекти зводяться до мінімуму.
Чудеса газации
Як відомо, озон — це газ. Він у півтора рази важчий за кисень, тому серед атмосферних шарів, що огортають Землю незримим коконом, не тільки славиться захисником від агресивного впливу ультрафіолетових променів, а і природним очищувачем повітря від усюдисущих дрібнодисперсних частинок пилу та «термінатором» для неприємних запахів. Його присутність, а точніше, характерний запах (не дарма «ім’я» цього живлющого газу в перекладі з грецької означає «пахучий») найлегше відчути після грози — саме тоді концентрація озону досягає найвищої точки. Людина дихає на повні груди свіже пост грозове повітря й захоплюється: «Який смачний — хоч ложкою їж!»
А ще озон за сумісництвом бере активну участь в окислювальних процесах, що відбуваються на нашій планеті. Завдяки цій властивості невидимий газ здатний не тільки перетворити залізо на купу іржі, а і стимулювати окислювально-відновні процеси в живому організмі (до речі, уся справа в отриманій порції цього газу). Причому подібна стимуляція виявляється в наступному: у присутності озону відбувається активізація біохімічних процесів (зокрема, системи антиоксидантного захисту), посилюється мікроциркуляція крові, покращується кровопостачання тканин та енергетичне забезпечення клітин, і навіть у кілька разів посилюється функція імунної системи. Ось чому природний озоново-кисневий «коктейль» (саме цей тандем — найприйнятніший для людського організму) найчастіше називають природним імуномодулятором.
Фахівці інформують
Можливість застосування озону в клінічній практиці з’явилася після створення в 1896 році першого генератора озону. З його допомогою озон (О3), як і в природі, здобували з кисню (О2) під впливом електричного розряду. А ось озонотерапія, як метод лікування захворювань внутрішніх органів, відома з часу винаходу в 1957 році першого спеціального медичного озонатора. Уже в той час вчені знали, що озон — найсильніший окислювач, який знищує мікроби, віруси та грибки набагато успішніше за будь-які антибіотики. Оздоровчий вплив суміші озону й кисню на людський організм дуже багатопланово і спрямовано на стимуляцію процесів самоочищення й самовідновлення організму. Це виражається у:
- протизапальну та загальнозміцнювальну дію на органи дихання
- більш повне постачання внутрішніх органів киснем, особливо серця, головного мозку та легень
- поліпшення периферичного кровообігу
- підвищення регенеративних та обмінних процесів у тканинах
- зменшення застійних явищ
- прискорення загоєння забитих місць, ран, травм, швів та рубців (післяопераційних, опікових тощо)
- запобігання розвитку психосоматичних захворювань та прискорення їх лікування
- виражений знеболюючий ефект
- заспокійливу дію (нормалізація сну, поліпшення загального самопочуття)
- надає неспецифічну імуностимулюючу дію
- регуляції обміну речовин
- активізації природних біоритмів людини
- покращення пам’яті, підвищення здатності до концентрації та працездатності
- зниження чутливості до перепадів атмосферного тиску та погодних фронтів.
Система проникнення
Людський організм дихає й насичується киснем не лише за допомогою легенів, а й через усі свої пори. Щоправда, для терапевтичного лікування такого природного провітрювання виявилося недостатньо, і вчені розробили кілька способів введення озоно-кисневої суміші в організм.
А той факт, що озон представлений на нашій планеті в трьох «іпостасях» — твердому, газоподібному та рідкому станах дає можливість фахівцям знаходити нові й нові методики застосування живлющого газу. Тепер до «арсеналу» медиків та косметологів додалися:
- внутрішньовенне та внутрішньосудинне введення озононасиченого фізіологічного розчину
- внутрішньом’язове та підшкірне введення терапевтичних доз озону у різних концентраціях
- аплікації (примочки) озононасиченим фізіологічним розчином
- зовнішнє нанесення озонованих мазей, кремів та олій.
Сфера впливу
Коректніше, мабуть, сказати сфери. Тому що їх справді багато. І для того, щоб зрозуміти наскільки унікальний рівень затребуваності озонотерапії, придивимося до них уважніше.
Акушерство та гінекологія – запальні процеси статевої сфери, токсикози та анемії вагітних, загрозливий викидень, безпліддя.
Анестезія, реанімація, інтенсивна терапія – корекція порушень гомеостазу (стійкості внутрішніх функцій) у післяопераційний період.
Венеричні хвороби – захворювання, що передаються переважно статевим шляхом (ЗПСШ) та їх ускладнення.
Очні хвороби – атрофія зорового нерва, атрофія сітківки, травми рогівки.
Дерматологія — фурункульоз, піодермія, герпес, грибкові ураження, склеродермія, псоріаз, нейродерміт, екзема, червоний плоский лишай, бульозні дерматози (різновиди пухирчатки).
Терапія — хронічний гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гепатит, цироз печінки, ревматизм, артрити та артрози, ішемічна хвороба серця, алергічні захворювання, хвороби верхніх дихальних шляхів, цукровий діабет.
Урологія — пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит.
Інфекційні хвороби — вірусні захворювання, у тому числі гепатити.
Невропатологія — порушення мозкового кровообігу, захворювання периферичної нервової системи, мігрень.
Стоматологія — стоматит, пародонтоз, пульпіт.
Хірургія — абсцеси, ранові інфекції, септичні стани, перитоніт, пролежні, опіки, рани, що не гояться довгий час, трофічні виразки, хронічний остеомієліт, тромбофлебіт, порушення кровопостачання нижніх кінцівок, кардіохірургічні втручання.
Такий захоплююче-загарбницький прорив озонотерапії в медицині зумовлений частково тим, що під час взаємодії з клітинами організму озон окислює жири й утворює пероксиди — речовини, які зп прямого контакту згубні для всіх відомих вірусів, бактерій та грибків. А недавні наукові досліди показали, що озон вбиває наповал не лише типових представників цієї «грішної трійці», а й таких незнищенних «монстрів», як віруси гепатиту та ВІЛ.
І, звичайно, озонотерапія знайшла своє застосування у галузі косметології. За її допомогою косметологи отримали можливість успішно лікувати вугрову хворобу, целюліт, шкірні розтяжки (стрії), судинні «зірочки» і навіть облисіння.
Озон – фахівці попереджають
Системна озонотерапія — це серйозне лікувальне втручання, яке потребує, як мінімум, попереднього обстеження. Насамперед, потрібно визначити стан системи згортання крові й щитовидної залози. По-друге, бажано, хоч і не обов’язково, зробити імунограму та перевірити антиоксидантний статус. Оскільки озон продовжує час кровотечі, гемофілія є абсолютним протипоказанням для озонотерапії. Не варто проводити подібні процедури та напередодні менструації, а також у тому випадку, якщо в пацієнтки міома матки, що спричиняє щомісячні кровотечі. Крім того, до списку протипоказань входять:
- ранній період після різних кровотеч
- зниження згортання крові
- тромбоцитопенія – стан, що характеризується зниженням кількості тромбоцитів та підвищеною кровоточивістю
- геморагічний інсульт (крововплив у мозок)
- інфаркт міокарда
- гіпертиреоз – стан, спричинений стійким підвищенням рівня гормонів щитовидної залози
- схильність до судом
- гостра алкогольна інтоксикація
- непереносимість озону (алергічні реакції).
Не болить голова від озону
Група іспанських вчених з’ясувала, що головний біль, що виникає в значної частини людей після вживання кількох келихів вина (це переважно належить до червоних вин), пов’язана не з негативними ефектами алкоголю, а з алергічною реакцією на сульфіти. Задля справедливості треба зазначити, що певна частина сульфітів, що містяться у винах, має природне походження, але штучне додавання цих речовин підвищує їх концентрацію у 8–9 разів. Винороби додають подібні хімічні сполуки цілком свідомо, оскільки ці речовини відіграють ролі консервантів та закріплювачів кольору. Без них одержане вино стане каламутно-коричневим, а термін його зберігання скоротиться.
Замість сірчистих з’єднань фахівці пропонують виробникам вина використовувати озон. У порівнянні із сульфітами він на 10 % гірше справляється з роллю консерванту, але дуже ефективно зберігає природні виноградні антиоксиданти. Піддані впливу озону ягоди зберігали вчетверо більше цих сполук, ніж оброблені.